ДИТЯЧА ПСИХОЛОГІЯ


Дитяча психологія вивчає розвиток психіки дитини від періоду грудного віку до пубертату.

Формування дитині відбувається завдяки спілкуванню з іншими людьми.

Поза соціумом дитина не може набути рис представника Homo sapiens: доказом цього є випадки так званих дітей – мауглі, диких дітей, які після народження опинилися в умовах повної соціальної ізоляції в дикій природі.

Не пізнавши материнської любові та турботи, не чуючи людської мови та не маючи досвіду спілкування з іншими людьми, ці діти демонстрували поведінку тварин, у групі яких їм довелося вижити.

Коли таких дітей знаходили у віці від 3 до 6 років, спроби соціалізувати їх виявилися безуспішними: вони так і не змогли освоїти мову, не навчилися ходити прямо та спілкуватися.
Це доводить важливість соціального впливу у перші три роки життя.
Сім’я є першим мікросоціумом для дитини – моделлю відносин, яка міцно «пропишеться» у глибинах її психіки на основі особистого досвіду.
Головну роль на ранніх етапах психічного розвитку дитини грають дитячо – материнські відносини.

Мати (або особа, яка її замінює) перебуває в цей період у міцному зв’язку з дитиною. Її фізичний, психічний та емоційний стан, ранній досвід власного дитинства, особливості її сприйняття та реагування на дитину, її світогляд та відданість певним культурним традиціям виражаються у стилі її взаємодії та розумінні своєї дитини.

Дуже часто для нормалізації психічного стану дитини необхідно працювати з психологічними проблемами матері та стосунками у сім’ї.
Крім того, кожен період дитячого віку має свої особливості, і батьки не завжди про них знають і готові до змін у психіці та поведінці дитини.

Тому, надаючи психологічну допомогу дітям, ми обов’язково вивчаємо соціальні контакти дитини, особливо її стосунки з батьками та іншими членами сім’ї.

Зателефонувати

Попередній запис обов’язковий