Психоаналіз
Психоаналіз: метод вивчення психіки людини та лікування психічних розладів, розроблений наприкінці XIX – на початку XX століття австрійським неврологом Зигмундом Фрейдом.
Головна відмінність психоаналізу від інших напрямів психології у тому, що вивченню підлягають як свідомі установки людини, так й несвідома частина її психіки.
Несвідомі процеси істотно впливають на поведінку і мислення людини. Часто трапляється так, що люди не розуміють причин своїх вчинків та суті своїх глибинних конфліктів, причини яких приховані у несвідомому.
Вміст несвідомого – це не доступні свідомості, емоційно заряджені, витіснені уявлення, бажання, думки, які мають виражений вплив на вчинки людини, на її відносини з оточуючими, на самооцінку.
Несвідоме неможливо спостерігати безпосередньо чи виявити за допомогою психологічних тестів. У рамках психоаналітичної психотерапії ці несвідомі процеси проявляються у мові, у сновидіннях, помилкових діях, тілесних симптомах, особливостях взаємовідносин із психоаналітиком.
Прояви несвідомого аналізуються. Після того, як людина усвідомлює зміст своїх глибинних конфліктів, вони проробляються і хвороблива симптоматика йде на спад.
Психоаналіз дорослих називають ще методом вільних асоціацій.
Психоаналітик просить клієнта говорити все, що спадає йому на думку, максимально без цензури, навіть якщо з’являються «непристойні, соромні, абсурдні» асоціації.
Метод вільних асоціацій допомагає виявити та опрацювати витіснений у несвідоме психічний матеріал, усвідомлення якого дозволяє «переписати» особисту історію, переосмисливши події свого життя.
У дитячому психоаналізі для виявлення причин психологічних проблем необхідно з’ясувати особливості відносин дитини з оточуючими.
В цьому допомагає спілкування з батьками та спостереження за ігрової діяльністю та творчістю дитини.
У грі та творчості дитини (малюванні, ліпленні) відображається її внутрішній світ, переживання, пов’язані з подіями життя та людьми. Якщо дитина володіє мовою, важливе значення мають її інтерпретації своєї творчості.
У процесі такої роботи виявляються та усуваються глибинні конфлікти, що порушують здоров’я та поведінку дитини,
Під час групової психотерапії проводяться регулярні зустрічі групи людей під керівництвом психотерапевта. Будучи свого роду суспільством у мініатюрі, група є ідеальним середовищем для роботи над відносинами та конфліктами, для подолання соціальної тривожності, для підвищення впевненості у собі.
