Нейропсихологія – галузь психології, яка вивчає зв’язок структури та функціонування головного мозку з психічними процесами й поведінкою.

Нейропсихологія як наука виникла завдяки дослідженням у галузі неврології, нейрохірургії, фізіології та психології на початку ХХ століття.

З появою сучасних методів дослідження мозку (МРТ, КТ, ЕЕГ та інших) значно розширилися знання про співвідношення структури мозку та психічних функцій людини.

Вважається, що приблизно до 25 років більшість нервових зв’язків уже сформовано. Проте розвиток головного мозку триває протягом усього життя завдяки набуттю нового досвіду, навчанню, адаптації до нових умов життя. Відповідно, людина навіть у похилому віці здатна до певної психологічної трансформації.

Методи нейропсихології застосовуються для дорослих переважно в реабілітації після ушкоджень головного мозку внаслідок травм, операцій, інсульту, а також при наслідках судинних і соматичних захворювань та інтоксикацій.

У разі ураження головного мозку можуть виникати порушення вищих психічних функцій:

мовлення (афазія);

лічби (акалькулія);

письма (аграфія);

читання (алексія);

мислення;

уваги;

пам’яті;

сприйняття;

емоційно-вольової сфери тощо.

Відновлення ушкоджених мозкових функцій можливе завдяки існуванню нейропластичності – здатності мозку змінювати свої структури, пристосовуючись до навколишнього середовища.

Для того щоб запустився механізм нейропластичності, необхідна правильна зовнішня стимуляція, яка сприяє утворенню нових нервових зв’язків для відновлення порушеної функції. У створення таких нервових зв’язків активно залучаються нейрони здорових ділянок головного мозку.

У відновленні порушених психічних функцій провідну роль відіграють методи нейропсихології. Вони забезпечують необхідну зовнішню стимуляцію залежно від осередку ураження та особливостей клінічних проявів.

Нейропсихолог проводить тестування та заняття з пацієнтом на основі індивідуально розробленої програми відновлення психічних функцій.