У підлітковому віці реалізується біологічна програма дорослішання, коли протягом кількох років усі системи організму переходять від дитячого функціонування до дорослого.

Психологічними особливостями підліткового віку вважаються:

емоційна нестійкість, перепади настрою;

роздратованість, запальність;

підвищена агресивність;

суперечливі бажання;

підвищена увага та критичне ставлення до власної зовнішності;

потреба в автономії, незалежності від батьків.

Сам по собі підлітковий вік не є патологічним фактором, що провокує психологічні проблеми. Цей період може проходити цілком гармонійно за наявності теплих, довірчих, дружніх стосунків із значущими для підлітка дорослими.

У разі негативного розвитку подій можливі конфлікти з батьками, відмова від навчання, втеча з дому, виникнення різних залежностей, ранній сексуальний досвід, самопошкоджувальна поведінка, правопорушення.

Батьки стикаються з втратою авторитету, неготовністю відпускати підлітка у доросле життя, переживають численні страхи. Водночас підліток прагне прийняти роль дорослого, хоче самостійно приймати рішення, демонструє опозиційну поведінку.

У цей перехідний період батькам важливо зберегти добрі стосунки з підлітком, стати мудрими й терплячими провідниками у світ дорослості, вибудувати стосунки на основі рівноправності та емпатії.

Психологічна допомога в цей час може знадобитися як підлітку, так і його близьким.

Психотерапія з підлітком може бути успішною лише за наявності його бажання та згоди працювати з психологом.

Якщо підліток відмовляється звертатися до психолога, незважаючи на явні проблеми, саморуйнівну поведінку та неможливість справитися самостійно, нормалізувати ситуацію може проходження психотерапії батьками.