Психосоматика (грецьке psyche – душа, soma – тіло) – напрям у психології, що вивчає вплив психологічних факторів на виникнення та перебіг хвороб тіла.

Психосоматичний підхід розглядає людину цілісно з урахуванням різноманіття, складності та неподільності зв'язків психіки та тіла.

Людина не є вмістищем органів, які періодично «потребують ремонту», на зразок зламаного механізму. Кожна емоція, думка, почуття, бажання, стан породжують зміни у біохімії та фізіології організму.

Нейроендокринна система є основним координатором взаємних впливів психіки та тіла. Саме тому сучасним синонімом поняття "психосоматика" є термін "психонейроімунологія". Це науковий напрямок на перетині багатьох дисциплін медицини та психології, в рамках якого накопичена величезна доказова база про складні взаємодії між психічним, біологічним та соціальним рівнями функціонування людини.

Природа більшості захворювань соціальна за походженням, але біологічна за реалізацією. Тіло є сценою, де розігрується переживання людиною драматичних життєвих ситуацій.

Однак більшість людей при появі якогось тілесного симптому не намагаються пов'язати його з особистими переживаннями, стресами, тривожними очікуваннями та негативними враженнями.

Яке б не було захворювання – гостре чи хронічне, легке чи важке, яке потребує медичного втручання чи «саме мине», слід пам'ятати, що психіка – активний учасник процесу. І завжди потрібна психологічна робота над проблемою зі здоров'ям, що виникла. У ряді випадків для лікування буває достатньо психотерапії, в інших випадках психотерапію доцільно проходити паралельно з медичною допомогою.